Артем Лоік - Поговоримо

Скачать песню Артем Лоік - Поговоримо бесплатно в mp3 и слушать онлайн!

Скачать mp3

Текст песни Артем Лоік - Поговоримо

І коридорами підборами,

ми зустрічаємось по-новому...

І ми говоримо, говоримо, говоримо

різною мовою...

І сидимо за моніторами,

і коментуємо по-новому,

де ми говоримо, говоримо, говоримо

різною мовою...

Не думав, що таке будеш писати,

про снайперів, про ногу і протез,

слова тонкі були, — тепер пузаті,

вони не поміщаються в протест!

Не думав, що таке будеш писати,

все просто, без метафор, як не як,

ти умнічав раніше, ніби Сартр,

ну а тепер читаєш для вояк!

Про мову голосиш неначе нацик,

на ЗСУ збираєш в інстаграм,

ти був нормальний, позитивний пацик,

хоч і бісив бувало наче храм.

Не думав, що тебе так перевзують,

і скільки платять, псевдопатріот?

Іди в окопи поспівай чи в амбразури,

ти лялька лиш у псевдо партій, от!

Чого мовчиш? Немає шо казати?

А «Звьоздная страна»? А Гріша Лєпс?

Твій реп для стада, як «Пузата хата»,

ти згоден? Да? Чи як в ЄС, то «yes»?

Чи ти повірив в неньку Україну?

У вольний лет її підбитих крил?

Вона лише для розпалу каміна

американських чи російських сил!

І коридорами підборами,

ми зустрічаємось по-новому...

І ми говоримо, говоримо, говоримо

різною мовою...

І сидимо за моніторами,

і коментуємо по-новому,

де ми говоримо, говоримо, говоримо

різною мовою...

Не думав, що таке буду писати,

про снайперів, про ногу і протез…

Та я відкрию перед вами карти

і розповім детальніше про текст,

про те, як він з’являється під ранок

на білому німому полотні,

перу напитись я даю у ранах,

не на мені ці рани, а в мені.

А потім направляю те перо на

темряву, як ниточку свічі.

В човні до залізничного перона,

з квитком до Запорізької Січі…

Коли пишу, — не я пишу, а слово

бере і пише мною цю ріллю

рядка, я тільки рана у Іова,

я не співаю, люди, я болю!

Мені начхати, що мені говорить

у спину Вавілон мій чи то Рим!

Якщо я хворий, — я навіки хворий

лиш Богом, що спускається із рим!

Ти кажеш мене люди перевзули?

Лиш Бог стягнув пов’язку із очей!

І я згадав себе! Своє минуле!

Своє село, де крила із плечей!

Де я ішов до річки поруч з дідом,

просто ішов, без цілі і причини!

Де я щасливий, мене сонце сліпить,

а у очах сльозиться Батьківщина…

І літо моє, літечко і вишні…

Ти кажеш, перевзули мене? Як ті

слова твої у точку, бо так вийшло:

колись… Дитиною… В російські драні лапті!

Ти кажеш, я мовчу, та замовчати,

мене не змусять Лєпси у багні!

Просто я цілюсь в голови, — не в чарти!

Йому ж сказав і «нєт», і «no», і «ні»!

Ти кажеш, Україна для каміна,

та поперхнуться королі в оселі!

За рік ми стали твердо, як каміння

один до одного, і утворилась скеля!

Про ЗСУ писать недопустимо?

Та розбираю тільки Бога дикцію!

А Він сказав: всі ангели спустились,

і одягнулись у зелений піксель!